PLAYPRO Media

Ольга Саладуха: «Політика мені подобалась завжди»

Одна з найголовніших спортивних білявок України Ольга Саладуха – бронзова призерка Олімпійських ігор-2012 з легкої атлетики і депутатка Верховної Ради України – розповіла про свою діяльність у політиці, прояви нездорової конкуренції у спорті, драму на Олімпійських іграх і про мрію, яка лишилася нездійсненною, принаймні, поки.

Pro прихід у політику

Політика мені подобалася завжди. Мене цікавило, чи зможу я щось змінити. Це хороша платформа для якихось реформ.

Коли ти все життя займаєшся спортом, бачиш внутрішні проблеми, то знаєш, що потрібно підтягнути, а чого уникнути. Це хороший майданчик для змін.

Ми зараз з новим міністром Вадимом Гутцайтом і нашим комітетом (Ольга очолює підкомітет з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності. – прим.авт.) працюємо над стратегією, де є залучення спонсорів, розвиток інфраструктури, поліпшення спортивної медицини.

Без інфраструктури у нас не буде ні масового спорту, ні спорту вищих досягнень. Щодо медицини - у нас проблеми з диспансерами. Хотілося б мати спортивні медичні комплекси.

Це перші кроки, над якими ми зараз працюємо. Незалежно від карантину ми все одно працюємо і розробляємо стратегію. Сподіваємося, що нашим спортсменам це буде допомагати.

Pro найвагомішу перемогу у спортивній кар'єрі

Найбільш вражаючі змагання - це Олімпійські ігри. Чемпіонат світу і Європи це, звичайно, круто і емоційно, але Олімпіада ...

У мене на Олімпійських іграх була ціла драма - тільки в останній спробі я змогла завоювати медаль. Я приїхала туди лідером - виграла чемпіонат Європи, всі на мене ставили, але травми ніхто не скасовував. Завжди кажу, що не можна передчасно вішати на шию медаль.

Я туди приїхала і не знала чи пройду кваліфікацію. Було дуже важко, ледве-ледве я потрапила в основні змагання, не могла дострибнути до 14 метрів через біль - надрив зв'язок. І в шостій спробі я не знаю що сталося, все життя пройшло перед очима. Мені вдалося дуже чітко потрапити на планку, дуже довго чекала, коли суддя підніме білий прапор, а потім самого результату.

Коли сказали, що 14,79 метра, я зрозуміла, що у мене вже є медаль. Хоч і залишалися ще 3 суперниці, але тільки дві могли мене перестрибнути, що вони і зробили. Друга стрибнула 14,8 метра - всього на 1 сантиметр більше від мене.

Для мене ця медаль, як золота.



Pro прояви нездорової конкуренції у спорті

На зимовому чемпіонаті Європи торік мене здивувала грецька спортсменка, яка стрибала теж потрійним стрибком.  Вона розуміла, що я могла її перемогти. Коли я починала розбіг, вона на мене починала бігти, ричати, гавкати, кричати, чхати. Вона мене намагалася збити. Я старалася відключитися від того, розуміла, для чого я тут перебуваю. Хоча у житті ми спілкуємося, одна одну вітаємо.
Вона тоді стала другою, а я програла кілька сантиметрів і посіла третє місце.

Та все ж я вірю в дружбу між спортсменами. Я пам'ятаю, мені і мітки збивали, і речі перев'язували. Є такі жіночі хитринки. Це було ще в дитинстві, діти, як правило, трохи емоційні, їм хотілося виграти будь-якою ціною. Це через те, що людина не вірить в свої сили і хоче напакостити, щоб перешкодити. Я була вже тоді до цього загартована.

Pro нездійсненну мрію

Ця нездійсненна мрія родом з мого дитинства. Я, коли прийшла у спорт і побачила Лілію Подкопаєву та її золоту олімпійську медаль, як вона стояла на п'єдесталі і плакала сльозами радості, сказала собі, що теж так хочу.

У мене були сльози радості і гордості за країну, за сім'ю, за себе і свого тренера, коли я стала чемпіонкою Європи та світу. А ще на Олімпіаді у 2012 році: вона була дуже складною для мене, в останньому стрибку я ледве-ледве виграла бронзу. Для мене та медаль, як золота, але дитяча мрія залишилась не до кінця здійсненною.

Якщо з Олімпіадою буде все добре, я хотіла б стати олімпійською чемпіонкою.

Розмовляла Наталія Васьо
Фото - з відкритих джерел